Нова девачка в офісі (частина 5)

14

Як казав кіт Леопольд: «Давайте жити дружно»… Правий був кіт на всі двісті…

В минулому пості стосунки переросли в холодну війну. Зараз я вже навіть важко одним словосполученням назвати поточний стан. Холодна війна — неактуально… Дружні відносини в колективі — теж не те. То мені зовсім стало пофіг на неї як на користувача-вискочку, що заважає мені нормально працювати. Чи То їй по голові настукали, то до самої дійшло що краще спокійно працювати і не заважати це робити іншим. Але не виключений і той варіант, що вона мужньо закопала свою образу глибше, чекає коли всі розслабляться… І тоді вона швидко цю образу викопає і влаштує всім кузькіну мать з варфоломіївської ночі разом узятими.

А поки поточний стан справ можу назвати хіба «хрущовською відлигою» або «застоєм». Як я вже говорив — це затишшя перед бурею або остаточна капітуляція. Але дивлячись в її хитрі очі, про капітуляцію ну просто не може бути мови — НЕ МОЖЕ. Хоча я теж людина і можу помилятися.

В одному з коментарів гаряче улюблений і шанований мною AMADEY запропонував мені з нею м’яко кажучи, якщо перевести на мову цензури, замутити. Чесно кажучи знаючи його, я посміявся разом з ним над цією пропозицією і запропонував це зробити йому. Потім ми разом поржали і на цьому все закінчилося. Але диму без вогню, як кажуть, не буває.

І тут мене осяяла ідея спробувати встати на місце дівчинки і подивитися — як їй, «бедненькой» працювати, коли ніхто з нею не спілкується з неробочим питань, ігнорує її, а вона у відповідь ігнорує інших… Почнемо, як кажуть, з самого початку…

Приїжджає наша дівчинка в місто. Відразу скажу що вона родом не з нашого міста. Приїжджає, треба якось влаштовуватися, знайти житло, вчитися, шукати роботу. Щодо вчитися — це моя особиста думка і можете його оскаржувати, але я вважаю, що вища освіта в наш час є таким же обов’язковим фактором у житті, як і наявність мобільного телефону або змінному взутті. Відразу вибачусь перед тими, хто з тієї або іншої причини цього вищої освіти не має, але це як говориться, ваш вибір. Свій вибір я вже зробив і червоний диплом отримав…

Опустимо питання пошуку житла, навчання і відразу перейдемо до пошуку роботи, щоб за роботу ми отримуємо грошики, на які можемо зняти житло, купити поїсти, заплатити за навчання і багато чого ще. І ось ти приходиш влаштовуватися на роботу… Нарешті то все вирішено, одоговорено, підписано, і ти прийнята.

Тебе посадили за комп’ютер, дали адресу електронної пошти, доступ до інтернет і необхідних матеріалів, розповіли що треба робити ось так, що так, а що краще взагалі не робити. І все… Сиди й працюй. А адже так не хочеться відразу у що то вникати, вивчати.

А що хочеться. Правильно — в інтернет. Перевірити пошту на яндексі. Почитати свіжі новини і приколи. Подивитися погоду…

А тут на тебе поглядають особи працівників-старичків. Типу ти хто така, звідки взялася, сиди працюй, не випендрюйся, зараз тебе поставимо на місце…

По собі знаю, що коли приходиш на нове місце роботи, спочатку сидиш тихіше води нижче трави, до всіх на ВИ, зайвий раз не лізеш з питаннями де тут каву або туалет. Потім в процесі потихеньку знайомишся з усіма. Найкращий спосіб для цього — відзначити чийсь день народження або ще якесь свято в компанії. Цих подій ні в якому разі не можна уникати. У неформальній обстановці набагато легше «влитися» в колектив, в потрібний момент підтримати оригінальним тостом.

У певний момент коли градус буде вже певним, тобою можуть зацікавитися особини протилежної статі. Тут теж треба грамотно витримати дистанцію. Не послати і але і дати зрозуміти що ти сама чого стоїш і ти можеш бути цікава передусім як людина, а не як істота протилежної статі.

Якщо витратити свій особистий час на цей захід, на наступний день з колегами можна буде щосили обговорювати вчорашні події, але знову таки не бути вискочкою. Вискочок не люблять ніде. Але якщо хочеш вискочити і робиш це, будь готовий відстояти свої права. Якщо вийде — тебе почнуть поважати.

І ось на цю дівчинку наїхав злісний системний адміністратор (читайте в попередніх постах про дівчинку). Наїхав за те, що вискочила… Та свої права відстояти не змогла. От і отримала. І в очах колег явно не отримала надбавки до поваги. Ось вам і перший урок…

Хитро мружачись при спілкуванні з колегами теж ні до чого доброго не приводить. Якщо ти відверто брешеш або намагаєшся щось довести — так увійди в роль і доводь з широко розкритими очима — сама повір в це. А якщо брешеш, але в очах у тебе написано: «Я тобі вру, ти дурень, цього не бачиш», грошь ціна тобі, як людині, яку можна поважати. Мало серед нас психологів, не сперечаюся. Але інтуїтивно дуже багато за манерою розмови бачать, чи говорить людина правду чи прибріхує.

Вибачте за вираз, але «хитрожопость» нікому не була по душі. Якщо в розмові з людиною своєю поведінкою ти всіляко намагаєшся йому показати, що ти «хитрожопее» ніж він — до чого то одному ви з ним не прийдете. Кожен залишиться при своєму, і поставить собі галочку. Тільки один навпроти слова «тупа вискочка», а інша навпроти слова «козел/коза» — в залежності від статі… Хто поставить галочку навпроти слова «козел/коза» — ви вже здогадалися.

А що як кажуть робити. В одній з передач «Сам собі режисер» на цю тему був показаний цілий ролик, де мавпа гортала книгу Чернишевського «Що робити» а голос за кадром сказав: «А що робити? Беремо книгу Чернишевського «Що робити?»А далі що робити?» І так до нескінченності.

А робити то багато нічого і не треба. Треба просто бути людиною. Людиною чесною. Бережи честь змолоду, як говориться.

Вистачить лірики, перейдемо до реалій. В якомусь з постів я писав, що наша розумниця змогла вбити роботу RAdmin. За що, природно, отримала по вухах. Чесно кажучи, я думав що в комп’ютерах вона розбирається краще. Недавній питання кинув мене в цікавий стан тупою посмішки. Як налаштувати в поштовій програмі шаблони повідомлень. Поставила його звичайно трохи в іншій формі. Але суть від цього не змінюється. Може бути їй раніше просто не доводилося користуватися поштовими програмами, а працювати з поштою через web інтерфейс. Називати її нерозумною створенням звичайно не було, тому показав їй як це зробити. Що цікаво, не пам’ятаю, сказала вона мені спасибі чи ні… Якщо навіть і сказала, то якось без особливого захоплення.

Дівчатка-користувачі бувають різні. Бувають розумні, бувають красиві. Одночасно розумні і красиві зустрічаються рідко. Ще рідше зустрічаються розумні, красиві і виховані. Чому так природа несправедлива, досі не можу знайти відповідь.

Розумним іноді приємно допомагати. Красивим майже завжди, якщо вони не зовсім нерозумні. А ось розумним, красивим і вихованим готовий прийти на допомогу у будь-який час, крім особистого, зрозуміло.

Шановні читачі. Пропоную вам відписати в коментарях, до якої категорії відноситься наша дівчина, а який ні. Для цього згадайте попередні пости про дівчинку. Варіанти категорій — ваша повна свобода творчості.

Ну і наостанок хотілося б торкнутися теми дрес коду — це по буржуйськи, а по нашому зовнішньому вигляді. Я думаю в кожній організації є дрес-код. Що можна і що не можна ходити на роботу. В одних організаціях правила дрес коду написані і затверджені, в інших вони неписані, але свято дотримуються.

Поява в нетрадиційному вигляді може послужити темою для зауважень і санкцій. Це вже не нам вирішувати, кого, як і на скільки.

Нижче фото, яке паралізувало роботу офісу. Я плакав над ним хвилин п’ять

Нова девачка в офісі (частина 5)

Може я і не правий, але в такому вигляді на роботу приходити не варто, хіба мало хто що подумає…

У наступній частині читайте про закінчення «хрущовської відлиги». Як вона закінчиться, не знаю, самому цікаво…